«Яничари» в малярській інтерпретації Надії і Романа Федин

  

        Біль, громадянська пристрасність і колірна експресія злилися воєдино в новому циклі творів Надії і Романа Федин – унікального творчого подружжя, яке нарощує силу свого мистецтва щораз глибшими поетико-філософськими рефлексіями. Поезія Бориса Мозолевського з її складною історіософською семантикою виявилася суголосною національним ангажуванням мистців. Мотиви народного побуту, етнографічні сцени, стрілецька пісенна традиція, які були розкриті в попередніх серіях картин, на цей раз поступилися більш складним смислам, закладеним свого часу видатним археологом і поетом. Виходячи зі змісту джерела, художники систематизували ключові позиції філософічної канви поетичного твору, наділивши кожен мотив відповідною концентрацією мистецької енергетики.

        Надія і Роман Федини за тривалий час спільної праці «в чотири руки» виробили самобутню манеру живописання, в основі якої є живий, темпераментний мазок та активна, точно артикульована, «робота» мастихіну, з якою фарбова маса структурується в енергетичні згустки. Разом з тим, відповідно до тематичного ядра «Яничар», художники «контролюють» цю колірну стихію, скеровуючи її до виклику тих чи інших історичних асоціацій. Глибини символічного відлуння автори досягнули в мотивах «То не лебеді кричали…», «А коли дорога пізня…», «Та мелодія широка…», «Не туман вставав із зілля…». Супроводжуючи драматичні рядки поетичного тексту, мистці не просто візуалізують вербальну конструкцію образу, але й формують певне метафізичне середовище малярського артефакту в дзеркалі авторської екзистенції. Цим і визначається унікальність нового мистецького проекту Надії та Романа Федин в спробах духового осмислення національного буття через гострі історичні колізії.

 

Роман Яців, кандидат мистецтвознавства