Дитинство моє ...


Дитинство моє
Залишило мене
На теплім, широким подвір’ю.
Давно це було
І що жив в цім селі
Як добре, що я тепер вірю.

Пройшов час.
Впали в безвість літа,
І я знову, у своїй стодолі.
На зиму складаю,
Що дала земля –
Дитинства майбутньої долі.
І як добре, що діти ростуть,
І як добре, що є ще Надія.
У цьому життя
Замикає всю суть –
Прожити не можна без мрії.
Є надія на краще прийдешнє,
Є надія на добру мету
І як хочеться встати нарешті,
Щоб побачити правду святу.
Все можна було загубити
І не задуматись нітрохи
Бо над усім тоді стояло
«Ум, честь і совість
Нашої епохи».
Минуло все.
Повороту йому вже не буде.
Від щирого серця
Прошу я Тебе:
"Будь мудрий,
Мій рідний Народе.
Пам’ятай про онуків своїх,
Пам’ятай про незоране поле."
Щоб в дитинстві своїм
Я заклав новий стіг
В ще новішій, в ще кращій стодолі.

Роман Федина, 1991 р.